доробляти

ДОРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ДОРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОРОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. доро́блять; док.

1. перех. Закінчувати робити що-небудь, доводити яку-небудь роботу до кінця.

Валя, засукавши рукава.., доробляє модель авіапланера (Мик., І, 1957, 433);

Семен аж перестав крутити цигарку, глянув на товариша, але нічого не спитав. Дороблюючи цигарку, почав сам пригадувати (Головко, І, 1957, 281);

Дещо, звичайно, треба ще тут доробити, треба дотягти, нарешті, залізницю до самого Валу (Гончар, Таврія.., 1957, 675);

— Не знаю, — мляво промовив Ігор, —мабуть, піду до столярної майстерні. Дороблю човна (Багмут, Щасл. день.., 1951, 16).

2. перех. і неперех., рідко. Працювати певний час або до певного часу.

Не знаємо, як і дня доробили. Надвечір рушили додому (Ю. Янов., І, 1954, 33).

3. перех. Приладновувати що-небудь додатково.

Практичні нашівці [жителі села Наше] .. доробили дерев’яні жолоби, по яких вода лилась просто до підніжжя дзвона (Вільде, Сестри.., 1958, 516).

Значення в інших словниках

1. доробляти — доробля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. доробляти — -яю, -яєш і дороблювати, -юю, -юєш, недок., доробити, -роблю, -робиш; мн. дороблять; док. 1》 перех.Закінчувати робити що-небудь, доводити яку-небудь роботу до кінця. 2》 перех. і неперех., рідко. Працювати певний час або до певного часу. 3》 перех. Приладновувати що-небудь додатково.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. доробляти — I добивати, добілювати, добіляти, доважувати, доварювати, довивати (вінок), довершувати , довівати, довіювати, довозити, доволочувати, дов'язувати, догоювати, догрібати, догрівати, догромаджувати, додоювати, дожинати, дозбирувати, дозолочувати...  Словник синонімів Вусика
4. доробляти — Доробля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. доробити, -блю, -биш, гл. 1) Додѣлывать, додѣлать. Ішов робить, доробляти, щоби дали вечеряти. Чуб. V. 1014. 2) Дорабатывать, доработать, доканчивать, докончить. Не ївши і дня, доробив. Мнж. 127.  Словник української мови Грінченка