доробляти

доробля́ти

-яю, -яєш і дороблювати, -юю, -юєш, недок., доробити, -роблю, -робиш; мн. дороблять; док.

1》 перех.Закінчувати робити що-небудь, доводити яку-небудь роботу до кінця.

2》 перех. і неперех., рідко. Працювати певний час або до певного часу.

3》 перех. Приладновувати що-небудь додатково.

Значення в інших словниках

1. доробляти — доробля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. доробляти — I добивати, добілювати, добіляти, доважувати, доварювати, довивати (вінок), довершувати , довівати, довіювати, довозити, доволочувати, дов'язувати, догоювати, догрібати, догрівати, догромаджувати, додоювати, дожинати, дозбирувати, дозолочувати...  Словник синонімів Вусика
3. доробляти — ДОРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ДОРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОРОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. доро́блять; док. 1. перех. Закінчувати робити що-небудь, доводити яку-небудь роботу до кінця. Валя, засукавши рукава.., доробляє модель авіапланера (Мик.  Словник української мови в 11 томах
4. доробляти — Доробля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. доробити, -блю, -биш, гл. 1) Додѣлывать, додѣлать. Ішов робить, доробляти, щоби дали вечеряти. Чуб. V. 1014. 2) Дорабатывать, доработать, доканчивать, докончить. Не ївши і дня, доробив. Мнж. 127.  Словник української мови Грінченка