дорогоцінність
ДОРОГОЦІ́ННІСТЬ, ності, ж.
1. Дорогий ювелірний виріб.
Багдадські халіфи зібрали величезні запаси золота та дорогоцінностей (Іст. середніх віків, 1955, 50);
*У порівн. Збираєш, було, ці папери, возиш за собою, як дорогоцінність, губиш десь, і знову через якийсь час обростаєш ними (Вас., Незібр. тв., 1941, 197).
2. Цінний предмет або взагалі все те, що становить цінність для кого-небудь.
Ігор приніс показати батькові всі свої дорогоцінності. У скляній банці сиділа жива ящірка, у паперовій коробочці — висохлий чорний жук з довжелезними вусами (Донч., IV, 1957, 23).
Словник української мови (СУМ-11)