досипати
ДОСИ́ПАТИ див. досипа́ти¹.
ДОСИПА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ДОСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. доси́плють; док., перех. Насипаючи, добавляти.
— Встає господар.. та йде до стайні — досипати худобі січки з вівсом (Фр., III, 1950, 196);
Він своїми буряками досипає її мірниці (Коцюб., І, 1955, 23);
// без додатка. Сиплючи, наповняти що-небудь.
Йван набив мішок, — утрусився, — сип іще! Уже невдоволена Скибиха досипала потрошечку (Головко, І, 1957, 331).
ДОСИПА́ТИ², а́ю, а́єш і ДОСИПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ДОСПА́ТИ, плю́, пи́ш; мн. доспля́ть; док.
1. неперех. Спати — скільки потрібно.
Знову лягла, досипає [учителька] (Мик., II, 1957, 112);
— Лягайте, досипляйте, ще до сніданку далеко. Чи, може, вам кашку манну розігріти? — куняла і бурмотіла [Міля] незадоволено (Вол., Місячне срібло, 1961, 108).
2. перех. Спати певний відрізок часу.
Ще було зовсім рано, і люди досипали останні хвилини (Досв., Вибр., 1959, 368);
— Ну, — промовив Гречкун, — підемо досипати нашу коротку ніч (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 115);
Старий .. пішов до клуні, досипляти ночі (Кач., II, 1958, 134).
3. неперех. Спати до певного часу.
Досипати до білого дня.
Словник української мови (СУМ-11)