досипати

ДОСИ́ПАТИ див. досипа́ти¹.

ДОСИПА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ДОСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. доси́плють; док., перех. Насипаючи, добавляти.

— Встає господар.. та йде до стайні — досипати худобі січки з вівсом (Фр., III, 1950, 196);

Він своїми буряками досипає її мірниці (Коцюб., І, 1955, 23);

// без додатка. Сиплючи, наповняти що-небудь.

Йван набив мішок, — утрусився, — сип іще! Уже невдоволена Скибиха досипала потрошечку (Головко, І, 1957, 331).

ДОСИПА́ТИ², а́ю, а́єш і ДОСИПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ДОСПА́ТИ, плю́, пи́ш; мн. доспля́ть; док.

1. неперех. Спати — скільки потрібно.

Знову лягла, досипає [учителька] (Мик., II, 1957, 112);

— Лягайте, досипляйте, ще до сніданку далеко. Чи, може, вам кашку манну розігріти? — куняла і бурмотіла [Міля] незадоволено (Вол., Місячне срібло, 1961, 108).

2. перех. Спати певний відрізок часу.

Ще було зовсім рано, і люди досипали останні хвилини (Досв., Вибр., 1959, 368);

— Ну, — промовив Гречкун, — підемо досипати нашу коротку ніч (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 115);

Старий .. пішов до клуні, досипляти ночі (Кач., II, 1958, 134).

3. неперех. Спати до певного часу.

Досипати до білого дня.