дослухувати
ДОСЛУ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОСЛУ́ХАТИ, аю, аєш, док., перех. Слухати що-небудь до кінця.
Не дослухував [Клима] Павло; Сюди-туди ззирнувся Та й від брами геть вернувся (Фр., X, 1954, 396);
Розмов Вахраха не дослухували до кінця (Коп., Вибр., 1953, 35);
За тином слухала [пісню] Ярина — І не дослухала, упала (Шевч., І, 1951, 286);
Василь Іванович уважно дослухав мою ліричну сповідь (Гур., Осок. друзі, 1946, 40).
Словник української мови (СУМ-11)