доставати

ДОСТАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ДОСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док., перех. і неперех., розм. Те саме, що дістава́ти.

Одна чарка навіть упала додолу, під стіл, та ніхто не поліз її доставати (Мирний, II, 1954, 156);

Назар достав із-за пазухи пляшку горілки і поставив на столі (Вовчок, 1, 1955, 140);

Дно скрізь видно.. Подекуди тільки дрючки пірнали й не доставали до дна (Н.-Лев., II, 1956, 416);

Побігла дівчина Води доставати (Граб., І, 1959, 317);

Полічили, що достали, Встали сіромахи, Помолились на схід сонця, Пішли понад шляхом (Шевч., І, 1951, 47).

Значення в інших словниках

1. доставати — достава́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. доставати — -таю, -таєш, недок., достати, -ану, -анеш, док., перех. і неперех., розм. Те саме, що діставати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. доставати — ДІСТАВА́ТИ (брати звідкись), ДОСТАВА́ТИ розм., ДОСТЯГА́ТИ заст.; ЗНІМА́ТИ, ЗДІЙМА́ТИ (зверху, з якоїсь поверхні тощо). — Док.: діста́ти, доста́ти, достягну́ти (достягти́), зня́ти, здійня́ти. Дістаю з шафи плед і кутаюся в нього (Ю.  Словник синонімів української мови