достатньо

ДОСТА́ТНЬО. Присл. до доста́тній 1.

Все це достатньо вивчив Саїд Алі за кілька щоденних одвідин чайхани (Ле, Міжгір’я, 1953, 304);

// у знач. присудк. сл. Вистачить, досить.

— З того дня, як ескулап Кноте тут, я перестав хворіти: мабуть, достатньо самої присутності лікаря, щоб недуга злякалася (Рибак, Помилка.., 1956, 316).

Значення в інших словниках

1. достатньо — доста́тньо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. достатньо — Досить, доволі, г. подостатком, жм. є і є; (вишколений) належно.  Словник синонімів Караванського
3. достатньо — [достат(')н'о] присл.  Орфоепічний словник української мови
4. достатньо — Присл. до достатній 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. достатньо — хохл. (достаточно) досить  Словник чужослів Павло Штепа
6. достатньо — див. багато; цілком  Словник синонімів Вусика
7. достатньо — ДО́СИТЬ присл. і присудк. сл. (стільки, скільки треба; великою мірою); ДОВО́ЛІ, ДОСТА́ТНЬО, ВДО́СТАЛЬ (УДО́СТАЛЬ), ВДОСТА́ЧУ (УДОСТА́ЧУ), ДОСХОЧУ́, ЗАДО́СИТЬ підсил. розм., ПРЕДО́СИТЬ підсил. розм., ГЕ́ТЬ-ТО розм., ДО́СТА розм., ДОСТА́ТКОМ діал.  Словник синонімів української мови
8. достатньо — Доста́тньо, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)