достатній
ДОСТА́ТНІЙ, я, є.
1. Який задовольняє що-небудь або відповідає яким-небудь потребам.
Помкомвзводу.. треба було зважити на топографію місцевості і поставити достатній заслон проти можливого нападу з балки (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 80);
// Обгрунтований належною мірою, переконливий.
Прокурор лагодився на довгу промову, але в цій справі він не мав достатнього матеріалу, щоб розгорнути як слід по суті (Ле, Міжгір’я, 1953, 324).
2. діал. Заможний.
Контраст того безжурного, ..достатнього життя з пізнішим еміграційним бідуванням.. глибоко врізався в його молоду душу (Фр., III, 1950, 72).
Словник української мови (СУМ-11)