достатній
ДОСТА́ТНІЙ, я, є.
1. Який задовольняє що-небудь або відповідає яким-небудь потребам.
Помкомвзводу.. треба було зважити на топографію місцевості і поставити достатній заслон проти можливого нападу з балки (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 80);
// Обгрунтований належною мірою, переконливий.
Прокурор лагодився на довгу промову, але в цій справі він не мав достатнього матеріалу, щоб розгорнути як слід по суті (Ле, Міжгір’я, 1953, 324).
2. діал. Заможний.
Контраст того безжурного, ..достатнього життя з пізнішим еміграційним бідуванням.. глибоко врізався в його молоду душу (Фр., III, 1950, 72).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- достатній — доста́тній прикметник Орфографічний словник української мови
- достатній — (- суму) вистачальний, (- здоров'я) задовільний; (- міру) належний; (матеріял для висновку) обгрунтований, переконливий; Р. заможний. Словник синонімів Караванського
- достатній — -я, -є. 1》 Який задовольняє що-небудь або відповідає яким-небудь потребам. || Обґрунтований належною мірою, переконливий. 2》 діал. Заможний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- достатній — Заможний Словник застарілих та маловживаних слів
- достатній — ЗАМО́ЖНИЙ (який живе в достатку, має достатки), ЗАБЕЗПЕ́ЧЕНИЙ, СТАТЕ́ЧНИЙ, БАГАТЕ́НЬКИЙ розм., ДОСТА́ТНІЙ діал., МАЮ́ЧИЙ рідко; ХАЗЯ́ЙСЬКИЙ (про дітей заможних батьків). Словник синонімів української мови
- достатній — Доста́тній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- достатній — Достатній, -я, -є Достаточный, зажиточный. На все достатній і на лихо не жаден. Ном. № 2013. Достатня одежа. Шевч. (О. 1861. X. 4). 2) Обильный. Достатня паша. Шух. І. 78. Словник української мови Грінченка