достатній

Значення в інших словниках

1. достатній — доста́тній прикметник Орфографічний словник української мови
2. достатній — (- суму) вистачальний, (- здоров'я) задовільний; (- міру) належний; (матеріял для висновку) обгрунтований, переконливий; Р. заможний. Словник синонімів Караванського
3. достатній — Заможний Словник застарілих та маловживаних слів
4. достатній — ЗАМО́ЖНИЙ (який живе в достатку, має достатки), ЗАБЕЗПЕ́ЧЕНИЙ, СТАТЕ́ЧНИЙ, БАГАТЕ́НЬКИЙ розм., ДОСТА́ТНІЙ діал., МАЮ́ЧИЙ рідко; ХАЗЯ́ЙСЬКИЙ (про дітей заможних батьків). Словник синонімів української мови
5. достатній — Доста́тній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. достатній — ДОСТА́ТНІЙ, я, є. 1. Який задовольняє що-небудь або відповідає яким-небудь потребам. Помкомвзводу.. треба було зважити на топографію місцевості і поставити достатній заслон проти можливого нападу з балки (Багмут, Служу Рад. Словник української мови в 11 томах
7. достатній — Достатній, -я, -є Достаточный, зажиточный. На все достатній і на лихо не жаден. Ном. № 2013. Достатня одежа. Шевч. (О. 1861. X. 4). 2) Обильный. Достатня паша. Шух. І. 78. Словник української мови Грінченка