достатній

Достатній, -я, -є

Достаточный, зажиточный. На все достатній і на лихо не жаден. Ном. № 2013. Достатня одежа. Шевч. (О. 1861. X. 4).

2) Обильный. Достатня паша. Шух. І. 78.

Значення в інших словниках

1. достатній — доста́тній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. достатній — (- суму) вистачальний, (- здоров'я) задовільний; (- міру) належний; (матеріял для висновку) обгрунтований, переконливий; Р. заможний.  Словник синонімів Караванського
3. достатній — -я, -є. 1》 Який задовольняє що-небудь або відповідає яким-небудь потребам. || Обґрунтований належною мірою, переконливий. 2》 діал. Заможний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. достатній — Заможний  Словник застарілих та маловживаних слів
5. достатній — ЗАМО́ЖНИЙ (який живе в достатку, має достатки), ЗАБЕЗПЕ́ЧЕНИЙ, СТАТЕ́ЧНИЙ, БАГАТЕ́НЬКИЙ розм., ДОСТА́ТНІЙ діал., МАЮ́ЧИЙ рідко; ХАЗЯ́ЙСЬКИЙ (про дітей заможних батьків).  Словник синонімів української мови
6. достатній — Доста́тній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. достатній — ДОСТА́ТНІЙ, я, є. 1. Який задовольняє що-небудь або відповідає яким-небудь потребам. Помкомвзводу.. треба було зважити на топографію місцевості і поставити достатній заслон проти можливого нападу з балки (Багмут, Служу Рад.  Словник української мови в 11 томах