достачати

ДОСТАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОСТА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм.

1. Те саме, що доставля́ти.

Ми тепер хочем самі щодня достачать вам їжу; скільки ви зволите приказать, то стільки будем приносить (Укр.. казки, легенди.., 1957, 44);

— То ти ж скажи Пилипові, щоб безпремінно достачив гроші,— каже Грицько (Мирний, III, 1954, 13).

2. Постачати що-небудь, забезпечувати чим-небудь.

Ліси достачали тухольцям звірини, лісових овочів і меду (Фр., VI, 1951, 23).

Значення в інших словниках

1. достачати — достача́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. достачати — -аю, -аєш, недок., достачити, -чу, -чиш, док., перех., розм. 1》 Те саме, що доставляти. 2》 Постачати що-небудь, забезпечувати чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. достачати — ДОСТАВЛЯ́ТИ (до місця призначення), ДОПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ПРИСТАВЛЯ́ТИ, ПОСТАВЛЯ́ТИ, ПРИПРОВА́ДЖУВАТИ розм., ПРА́ВИТИ розм., ПРИПРАВЛЯ́ТИ розм., ДОПРАВЛЯ́ТИ розм., ДОСТАЧА́ТИ розм., ПРОВА́ДИТИ діал., ДОСТАРЧА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови