достойність
ДОСТО́ЙНІСТЬ, ності, ж. Те саме, що досто́їнство 1, 2.
Найбільше боялась [Таня] побачити його в такий час з іншою, з незнайомою якоюсь дівчиною виняткових достойностей, до котрої вже наперед ревнувала (Гончар, Людина.., 1960, 5);
— Не гнівіть [своєї долі], кажу, бо в гніві чоловік втрачає достойність (Стельмах, Хліб.., 1959, 510);
— Все буде, — з достойністю відповіла Катерина, — все наладнається (Вільде, Сестри.., 1958, 212).
Словник української мови (СУМ-11)