1. Словник української мови в 11 томах

достойність

ДОСТО́ЙНІСТЬ, ності, ж. Те саме, що досто́їнство 1, 2.

Найбільше боялась [Таня] побачити його в такий час з іншою, з незнайомою якоюсь дівчиною виняткових достойностей, до котрої вже наперед ревнувала (Гончар, Людина.., 1960, 5);

— Не гнівіть [своєї долі], кажу, бо в гніві чоловік втрачає достойність (Стельмах, Хліб.., 1959, 510);

— Все буде, — з достойністю відповіла Катерина, — все наладнається (Вільде, Сестри.., 1958, 212).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. достойність — досто́йність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. достойність — -ності, ж. Те саме, що достоїнство 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. достойність — Гідність Словник чужослів Павло Штепа
  4. достойність — ГІ́ДНІСТЬ (усвідомлення свого значення, перев. громадського), ДОСТО́ЇНСТВО, ДОСТО́ЙНІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, САМОПОВА́ГА, ГО́НОР розм. (перев. перебільшена). Ходив Антон за плугом з почуттям високої гідності хлібороба (С. Словник синонімів української мови
  5. достойність — Достойність, -ности ж. Достоинство. Башт. 12. Словник української мови Грінченка