достойність

ГІ́ДНІСТЬ (усвідомлення свого значення, перев. громадського), ДОСТО́ЇНСТВО, ДОСТО́ЙНІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, САМОПОВА́ГА, ГО́НОР розм. (перев. перебільшена). Ходив Антон за плугом з почуттям високої гідності хлібороба (С. Чорнобривець); Побачивши штабну "Волгу", генерал-майор Пряхін спочатку пішов їй назустріч, але роздумав і спинився. Сповнений достоїнства й самоповаги (Л. Дмитерко); Говорив (Неважук) про те.., як мужик.. не шанує в собі людської достойності: коли купує що, то просить купця, немов жебрак, а коли продає, то так само (Лесь Мартович); Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні (М. Коцюбинський); Гонор такий, що куди тобі! (М. Номис). — Пор. 1. го́рдість.

ДОСТО́ЇНСТВО (позитивна якість когось, чогось), ДОСТО́ЙНІСТЬ рідше, ПЛЮС розм.; ЧЕСНО́ТА (у людини). Що ми зробили, щоб наша газета засяяла усіма мовними барвами і художніми достоїнствами? (О. Ковінька); Цінність кожного письменника вимірюється багатьма достойностями його творчої вдачі (з газети); — Хапкий (Порфир) до всякого діла, а це вже неабиякий плюс... (О. Гончар); Хитрий лицемір Став брехню молоти: "Бог мені багатство дав За мої чесноти" (Д. Павличко).