дотягатися

ДОТЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ДОТЯ́ГУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОТЯГТИ́СЯ і ДОТЯГНУ́ТИСЯ, тягну́ся, тя́гнешся; мин. ч. дотя́гся, ла́ся, ло́ся і дотягну́вся, лася, лося; док.

1. Витягуючись або простягаючи що-небудь, діставати кого-, що-небудь, доторкуватися до кого-, чого-небудь.

Мстислав ледве дотягнувся до шворки і сіпнув (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 412).

2. розм. Простягаючись, досягати якого-небудь місця, якоїсь межі.

Це коріння горіха дотяглося до їхніх коренів, і вони [яблуньки] рятуються втечею, повернувши свою кореневу систему в інший бік… (Донч., VI, 1957, 624).

3. Поволі, з труднощами добиратися до якого-небудь місця, до чого-небудь.

Шура зайшла в сад, втомлено дотяглася до якогось дерева і, охопивши руками мокрий, холодний стовбур, застигла (Гончар, І, 1954, 168).

4. перен., перев. безос. Поволі доходити до якого-небудь строку (про час).

Так дотяглося до перших вишневих ягід, і Саїд вирішив одвідати матір у Чадаку (Ле, Міжгір’я; 1953, 125).

ДОТЯГА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, док., розм. Багато носячи важких предметів, зазнати чого-небудь неприємного.

Тягав на собі важке та й дотягався, що тепер лежить (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. дотягатися — дотяга́тися 1 дієслово недоконаного виду діставати; доторкуватися дотяга́тися 2 дієслово доконаного виду носячи важкі предмети, зазнати чогось неприємного розм.  Орфографічний словник української мови
2. дотягатися — I -аюся, -аєшся і дотягуватися, -уюся, -уєшся, недок., дотягтися і дотягнутися, -тягнуся, -тягнешся; мин. ч. дотягся, -лася, -лося; док. 1》 Витягуючись або простягаючи що-небудь, діставати кого-, що-небудь, доторкуватися до кого-, чого-небудь. 2》 розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дотягатися — ДОБРА́ТИСЯ (ДІБРА́ТИСЯ рідше) (прибути кудись, часто переборюючи труднощі), ДІСТА́ТИСЯ, ДОБУ́ТИСЯ, ПРИБИ́ТИСЯ, ДОБИ́ТИСЯ розм., ДОСТА́ТИСЯ розм., ДОПРА́ВИТИСЯ розм., ДОПА́СТИ діал.  Словник синонімів української мови