доумуватися
ДОУ́МУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОВМИ́ТИСЯ, млю́ся, ми́шся; мн. довмля́ться; док., діал. Додумуватися, розмірковувати.
— Дивляться діти на мене та доумуються, за що мені такий талан! (Вовчок, VI, 1956, 226);
Він довмився, що посіяти (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)