доцент

ДОЦЕ́НТ, а, ч. Вчене звання або посада викладача вищої школи.

Недавно побачив [Вадим] у газеті оголошення конкурсу на заміщення вакансії доцента в рідному університеті (Руд., Остання шабля, 1959, 38);

// Людина, що має це звання і займає цю посаду.

Ректор.. поважав доцента, пророчив йому велике майбутнє (Тют., Вир, 1964, 61).

Значення в інших словниках

1. доцент — доце́нт іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. доцент — [доцент] -нта, м. (на) -нтов'і/-н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў  Орфоепічний словник української мови
3. доцент — -а, ч. Вчене звання або посада викладача вищої школи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. доцент — Підпрофесор  Словник чужослів Павло Штепа
5. доцент — доце́нт [від лат. docens (docentis) – навчаючий] вчене звання викладачів вищих навчальних закладів.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. доцент — В Україні посада у вузах, на яку призначають працівників із науковим ступенем кандидата наук.  Універсальний словник-енциклопедія
7. доцент — Доце́нт, -нта; доце́нти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)