доця

ДО́ЦЯ, і, ж., пестл.

1. Те саме, що дочка́ 1.

— Не руш, доцю, Костіка.. — умовляє дівчинку мама (Петльов., Хотинці, 1949, 10);

З машини й справді виходила її доця, одягнена сьогодні в нову світло-голубу сукню (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 69).

2. Звертання літньої людини до молодої жінки або дівчини.

— Хто ти є, доцю, відкіля? Аж у грудях потепліло Даринці — доцею назвала, та ще й якось наче трохи материнським голосом (Вирган, В розп. літа, 1959, 266).

Значення в інших словниках

1. доця — до́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. доця — -і, ж., пестл. 1》 Те саме, що дочка 1). 2》 Звертання літньої людини до молодої жінки або дівчини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. доця — див. дитина  Словник синонімів Вусика
4. доця — ма́мина до́нечка (до́ця). Зніжена, примхлива, розпещена дівчина. Ксеня не була маминою донечкою, вона мала й свої погляди і досить певний і своєрідний характер (С. Голованівський).  Фразеологічний словник української мови
5. доця — ДОЧКА́ (особа жіночої статі стосовно своїх батьків; також пестливе звертання старшої особи до молодої жінки, дівчини), ДО́НЬКА розм., ДО́НЯ розм., пестл., ДО́ЦЯ розм., пестл., ДІ́ВКА діал. — Може ще заснеш на моїй постелі, доню?..  Словник синонімів української мови
6. доця — Доця, -ці ж. ласк. отъ дочка. Ох, доцю, ти моя голубко! Котл. Ен. І. 13.  Словник української мови Грінченка