дочасно
ДОЧА́СНО. Присл. до доча́сний.
Увіходить Йоганна, ще молода жінка з слідами неабиякої вроди, але дочасно змарніла (Л. Укр., III, 1952, 159);
Батька побили фашисти, а потім жахливо катували бандерівці, і він помер дочасно (Мельн., Коли кров.., 1960, 101).
Словник української мови (СУМ-11)