дочасний

ДОЧА́СНИЙ, а, е.

1. Який настає раніше нормального строку, раніше призначеного часу; передчасний.

— Даруй мені, мій батеньку, той час, якщо ти хтів би, щоб твоя дитина одважно йшла на ту дочасну страту (Л. Укр., І, 1951, 244);

Хто втратив останню надію у світі І снігом дочасної вкривсь сивини… Лиш той зрозуміє принаду і глиб І ціну життя (Перв., І, 1958, 335).

2. Який триває, діє деякий час; тимчасовий; протилежне постійний.

— Це лихо дочасне, не вічне! — думаю (Вовчок, І, 1955, 143);

Гомін, галас, стогін, сміх, життя здавалися, порівнюючи з тією тишею, якимсь-то дочасним непорозумінням (Л. Янов., І, 1959, 40).

Значення в інших словниках

1. дочасний — доча́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дочасний — (- смерть) передчасний; (- лихо) тимчасовий, не постійний.  Словник синонімів Караванського
3. дочасний — -а, -е. 1》 Який настає раніше нормального строку, раніше призначеного часу; передчасний. 2》 Який триває, діє деякий час; тимчасовий; прот. постійний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дочасний — ПЕРЕДЧА́СНИЙ, ЗАВЧА́СНИЙ, ДОЧА́СНИЙ, РА́ННІЙ, ЗАРА́ННІЙ, ЗАШВИДКИ́Й розм. Сніг передчасний розтав, і поля зачорніли з-під снігу (М.  Словник синонімів української мови
5. дочасний — Доча́сний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. дочасний — Дочасний, -а, -е Временный. Щастя дочасне, а злидні довічні. Ном. № 1450.  Словник української мови Грінченка