доісторичний

ДОІСТОРИ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до найдавнішого періоду, про який нема писемних свідчень.

Що не кажи, а ці святки, цей свят-вечір.. промовляють до мене згадками щасливих дитячих літ, віють поезією давніх, доісторичних часів… (Коцюб., III, 1956, 128);

// перен. Про що-небудь дуже давнє, застаріле, старомодне.

Сей лист однаково в той день не пішов би, — такі-то ще доісторичні тут пошти (Л. Укр., V, 1956, 60).

Значення в інших словниках

1. доісторичний — доістори́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. доісторичний — (час) прадавній, до льодовиковий, праісторичний; (- культуру) первісний, первозданний; (звір) викопний; ІР. допотопний, застарілий, старомодний.  Словник синонімів Караванського
3. доісторичний — -а, -е. Стос. до найдавнішого періоду, про якого нема писемних свідчень. || перен. Про що-небудь дуже давнє, застаріле, старомодне.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. доісторичний — ДА́ВНІЙ (який існує багато часу, давно виник, з'явився, довго триває тощо), СТАРИ́Й, ДА́ВНІ́ШНІЙ розм., ДАВНЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТАРЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ВІДДА́ВНІЙ заст., ДРЕ́ВНІЙ заст.  Словник синонімів української мови
5. доісторичний — Доістори́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)