драбинчастий
ДРАБИ́НЧА́СТИЙ, а, е.
1. Те саме, що драби́нний.
З гори котився драбинчастий візок (Н.-Лев., III, 1956,161);
// Який має вигляд драбини, нагадує драбину (у 1 знач.).
Зводилися високі стріли підйомних кранів, легко підіймаючи над водою драбинчасті тіла «катюш» (Кучер, Чорноморці, 1956, 234);
Привітно виглядали [яблука] із широких просвітів деревинного драбинчастого паркана (Руд., Вітер.., 1958, 418).
2. перен., зневажл. Дуже худий, з випнутими ребрами.
— Як бачу,.. вам дуже жаль вашої скотини, так пожуріться: візьміть її собі, а мені віддайте тільки оту драбинчасту кобилу (Стор., І, 1957, 44).
Словник української мови (СУМ-11)