драбинчастий
ДРАБИ́НЧА́СТИЙ, а, е.
1. Те саме, що драби́нний.
З гори котився драбинчастий візок (Н.-Лев., III, 1956,161);
// Який має вигляд драбини, нагадує драбину (у 1 знач.).
Зводилися високі стріли підйомних кранів, легко підіймаючи над водою драбинчасті тіла «катюш» (Кучер, Чорноморці, 1956, 234);
Привітно виглядали [яблука] із широких просвітів деревинного драбинчастого паркана (Руд., Вітер.., 1958, 418).
2. перен., зневажл. Дуже худий, з випнутими ребрами.
— Як бачу,.. вам дуже жаль вашої скотини, так пожуріться: візьміть її собі, а мені віддайте тільки оту драбинчасту кобилу (Стор., І, 1957, 44).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- драбинчастий — драби́нча́стий прикметник Орфографічний словник української мови
- драбинчастий — -а, -е. 1》 Те саме, що драбинний. || Який має вигляд драбини, нагадує драбину (у 1 знач.). 2》 перен., зневажл. Дуже худий, з випнутими ребрами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- драбинчастий — див. худий Словник синонімів Вусика
- драбинчастий — I. ХУДИ́Й (який має недостатньо повне, тонке тіло), СУХИ́Й, ЩУ́ПЛИЙ, ЩУПЛЯ́ВИЙ, ПРОЗО́РИЙ розм., СУХОРЕ́БРИЙ розм., МАРНИ́Й розм., ХУДЮ́ЧИЙ підсил. розм., ХУДЮ́ЩИЙ підсил. розм., ЗАХУ́ДЖЕНИЙ діал. Словник синонімів української мови
- драбинчастий — Драбинчастий, -а, -е 1) = драбчастий. Драбинчастий віз. Чуб. VII. 404. 2) Въ переносн. смыслѣ о скотинѣ: худой до такой степени, что видны ребра. Мені віддайте тільки отту драбинчасту кобилу. Стор. І. 39. Словник української мови Грінченка