драбиняк
ДРАБИНЯ́К, а́, ч., розм.
1. Віз із драбинами (у 2 знач.).
Коли сонце підбилось на полудні, до Настиних воріт.. під’їхав на драбиняку сусід Матвій (Вас., І, 1959, 289).
2. Те саме, що драби́на 2.
Засіли по самий драбиняк у чорному, як дьоготь, болоті (Стельмах, Хліб.., 1959, 105).
3. перен., зневажл. Дуже худий, з випнутими ребрами кінь.
Прокіп у колгоспі — господар, і коні в нас гладкі та верткі всі, як в’юни. Де б то нині в колгоспі хтось тримав драбиняки! (Козл., Сонце.., 1957, 32).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- драбиняк — драбиня́к 1 іменник чоловічого роду віз, бокова частина воза або саней розм. драбиня́к 2 іменник чоловічого роду, істота дуже худий кінь розм. Орфографічний словник української мови
- драбиняк — див. худий Словник синонімів Вусика
- драбиняк — ВІЗ (з запряжкою коней, волів), ПІДВО́ДА, ХУ́РМАНКА заст., ФУ́РМАНКА заст., ФІ́РМА́НКА діал., ФІ́РА діал.; ХУ́РА (великий); ФУРГО́Н, ХАЛАБУ́ДА, ХУРГО́Н розм., БАЛАГУ́ЛА заст. Словник синонімів української мови
- драбиняк — Драбиняк, -ка м. 1) = драбчастий віз. КС. 1882. IV. 93. 2) Очень худая лошадь. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка