дразнити
ДРАЗНИ́ТИ, дразню́, дра́зниш, недок., перех., розм. Те саме, що дражни́ти.
Кругом життя кипіло, наче море, І блискіт ламп мене дразнив (Фр., XIII, 1954, 234);
Кожне «новаторство», впроваджене дочкою, кожне не так поставлене крісло,.. нова книжка дразнила й гнівала матір до найвищого ступеня (Кобр., Вибр., 1954, 12).
Словник української мови (СУМ-11)