драла

ДРА́ЛА, присудк. сл., розм. Швидко тікати куди-небудь.

Повиїдав [Лис] усе чисто, решту порозливав, а сам драла (Фр., IV, 1950, 60).

◊ Дава́ти (да́ти, задава́ти, зада́ти) дра́ла — швидко тікати, бігти куди-небудь.

Мотря вхопила півня за ногу, витягла з борщу та й дала драла з хати (Н.-Лев., II, 1956, 372);

Андрійко тільки язика виставив і задав драла по вулиці (Григ., Вибр., 1959, 58).

Значення в інших словниках

1. драла — присудк. сл., розм. Швидко тікати куди-небудь. Давати драла — швидко тікати, бігти куди-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. драла — (дати) див. убігати  Словник чужослів Павло Штепа
3. драла — Дра́ла, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. драла — Драла нар. Бѣгомъ. Так я від його драла, одбіг з півгонів та й став. Стор. І. 148. Оттут то вітри схаменулись, і ну всі драла до нори, до ляса, мов ляхи, шатнулись. Котл. Ен. І. 11. драла дати. Убѣжать, удрать. Дав од неї драла не оглядаючись. Стор. І.  Словник української мови Грінченка