драла

дра́ла

присудк. сл., розм.

Швидко тікати куди-небудь.

Давати драла — швидко тікати, бігти куди-небудь.

Значення в інших словниках

1. драла — (дати) див. убігати  Словник чужослів Павло Штепа
2. драла — Дра́ла, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. драла — ДРА́ЛА, присудк. сл., розм. Швидко тікати куди-небудь. Повиїдав [Лис] усе чисто, решту порозливав, а сам драла (Фр., IV, 1950, 60). ◊ Дава́ти (да́ти, задава́ти, зада́ти) дра́ла — швидко тікати, бігти куди-небудь.  Словник української мови в 11 томах
4. драла — Драла нар. Бѣгомъ. Так я від його драла, одбіг з півгонів та й став. Стор. І. 148. Оттут то вітри схаменулись, і ну всі драла до нори, до ляса, мов ляхи, шатнулись. Котл. Ен. І. 11. драла дати. Убѣжать, удрать. Дав од неї драла не оглядаючись. Стор. І.  Словник української мови Грінченка