дрантивий

ДРАНТИ́ВИЙ, а, е, діал.

1. Драний.

Його дрантива сорочка була брудна, немов кілька місяців непрана (Фр., І, 1955, 273);

Вітер, пробравшись крізь дрантиву покрівлю, гуляє по пустці, аж свистить (Речм., Весн. грози, 1961, 4).

2. зневажл. Поганий, негідний.

Між вами й Кармелою сьогодні став отой дрантивий молодик, що його звуть, здається, Михайликом (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 262);

// Слабий.

Дрантивим голосом цілу коляду відколядувала [баба] (Стеф., І, 1949, 87).

Значення в інших словниках

1. дрантивий — дранти́вий прикметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. дрантивий — -а, -е, діал. 1》 Драний. 2》 зневажл. Поганий, негідний. || Слабий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дрантивий — див. поганий  Словник синонімів Вусика
4. дрантивий — ДРА́НИЙ (про одяг, взуття і т. ін. — який подерся, зношений до дірок), ПОДЕ́РТИЙ, ПО́ДРАНИЙ, ПРОДЕ́РТИЙ, ПРО́ДРАНИЙ, ПОДІРЯ́ВЛЕНИЙ, ПРОДІРЯ́ВЛЕНИЙ, РВА́НИЙ, ПО́РВАНИЙ, ПОШМАТО́ВАНИЙ, РОЗШМАТО́ВАНИЙ, РОЗТЕ́РЗАНИЙ розм., ДРАНТИ́ВИЙ діал., ЦУ́РАВИЙ діал.  Словник синонімів української мови
5. дрантивий — Дрантивий, -а, -е 1) Изорванный, рваный. 2) Дрянной, негодный. Дрантива коновка. Дрантива свита. Дрантиві колеса. Камен. у.  Словник української мови Грінченка