дратівливий
ДРАТІВЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який перебуває в стані нервового збудження; який швидко роздратовується, сердиться; дразливий.
Останнім часом Сергій став дратівливий, неуважний на роботі (Гур., Друзі.., 1959, 83);
Вона змарніла, стала дратівливою, нетерплячою (Хор., Незакінч. політ. 1960, 108);
Ще й раніше, до війни, Тетяна пам’ятала свого батька мовчазним, похмурим, часом дратівливим (Ткач, Черг. завдання, 1951, 52);
// Який виникає через нервове збудження.
Пересилювала [лікарка] внутрішнє дратівливе хвилювання. Перед нею не тільки небезпечно хвора, але й близька Данилові дівчина (Ле, Ю. Кудря, 1956, 278);
//Який викликає роздратування.
Федір замовк, і якийсь час тишу порушувало завивання мотора та дратівливе деренчання.. скла праворуч від Федора (Мушк., Серце.., 1962, 154).
2. Те саме, що дратівни́й.
Мсьє Абель.. потяг в себе дратівливий, масний нафтовий аромат (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 64).
Словник української мови (СУМ-11)