дригнути

ДРИ́ГНУ́ТИ, дри́гну́, дри́гне́ш, док., розм. Однокр. до дри́га́ти.

Вона [дочка] присіла серед світлиці перед Балабухою і.. дригнула правою ногою (Н.-Лев., III, 1956, 43);

Павло Гризлов, не озираючись, ще щось загукав до Вихора, а потім дригнув ногою, зручніше поставивши її на дошку, і застрочив [з кулемета] (Кучер, Чорноморці, 1956, 378).