дрібку

ДРІ́БКУ, присл., діал. Трохи.

Він.. схилився дрібку над нею (Коб., III, 1956, 355);

— Пождіть дрібку, — каже між ними [дітьми] найстарший віком школяр (Ков., Світ.., 1960, 5).

Значення в інших словниках

1. дрібку — дрі́бку прислівник незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. дрібку — пр.н. маломіцний; (сміх) дрботливий; дрібненький, дрібнесенький, дрібнюній.  Словник синонімів Караванського
3. дрібку — присл., діал. Трохи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дрібку — ТРО́ХИ (у незначній кількості); ДЕ́ЩО, ТРО́ШКИ (ТРІ́ШКИ) розм., ДЕ́ЩИЦЮ розм., КРИ́ХТУ розм., ДРІ́БКУ розм., КА́ПЛЮ розм., КРА́ПЛЮ розм., ТРО́ХА діал., ТРО́ШКА діал. Потім бабця Анна ті чоботи продала і принесла трохи хліба (І.  Словник синонімів української мови