1. Словник української мови в 11 томах

дрібку

ДРІ́БКУ, присл., діал. Трохи.

Він.. схилився дрібку над нею (Коб., III, 1956, 355);

— Пождіть дрібку, — каже між ними [дітьми] найстарший віком школяр (Ков., Світ.., 1960, 5).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дрібку — дрі́бку прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. дрібку — пр.н. маломіцний; (сміх) дрботливий; дрібненький, дрібнесенький, дрібнюній. Словник синонімів Караванського
  3. дрібку — присл., діал. Трохи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дрібку — ТРО́ХИ (у незначній кількості); ДЕ́ЩО, ТРО́ШКИ (ТРІ́ШКИ) розм., ДЕ́ЩИЦЮ розм., КРИ́ХТУ розм., ДРІ́БКУ розм., КА́ПЛЮ розм., КРА́ПЛЮ розм., ТРО́ХА діал., ТРО́ШКА діал. Потім бабця Анна ті чоботи продала і принесла трохи хліба (І. Словник синонімів української мови