дрібку

ТРО́ХИ (у незначній кількості); ДЕ́ЩО, ТРО́ШКИ (ТРІ́ШКИ) розм., ДЕ́ЩИЦЮ розм., КРИ́ХТУ розм., ДРІ́БКУ розм., КА́ПЛЮ розм., КРА́ПЛЮ розм., ТРО́ХА діал., ТРО́ШКА діал. Потім бабця Анна ті чоботи продала і принесла трохи хліба (І. Микитенко); — Я дещо чула з її розмови (І. Нечуй-Левицький); — Дайте мені, голубко, борщику трошки.. Хоч дві ложечки (М. Коцюбинський); Старий уже був Грицько Вересай і виходив на люди тільки теплої пори, та й то в базарний день, щоб заробити дещицю (Ф. Бурлака); — Допоможи він мені крихту, каплю... і я б тепер багач на всю губу був (Панас Мирний); — Пождіть дрібку (О. Ковінька); — Відпочинку б хоч каплю мені (П. Грабовський). — Пор. 1. ма́ло.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дрібку — дрі́бку прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. дрібку — пр.н. маломіцний; (сміх) дрботливий; дрібненький, дрібнесенький, дрібнюній. Словник синонімів Караванського
  3. дрібку — присл., діал. Трохи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дрібку — ДРІ́БКУ, присл., діал. Трохи. Він.. схилився дрібку над нею (Коб., III, 1956, 355); — Пождіть дрібку, — каже між ними [дітьми] найстарший віком школяр (Ков., Світ.., 1960, 5). Словник української мови в 11 томах