дрібний

ГРО́ШІ (металеві й паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі й продажу), ГРО́ШИКИ розм., ГРОШЕНЯ́ТА розм., КАЗНА́ розм., жарт., КОПІ́ЙКА збірн. розм., МОНЕ́ТА збірн. розм., ГРІШ збірн., розм., ГРОШВА́ збірн. фам., ФІНА́НСИ розм., жарт., КУПИ́ЛО розм., жарт., КАБЗА́ діал., КАМЗА́ діал.; ВАЛЮ́ТА (перев. у міжнародних розрахунках); МОНЕ́ТИ, ДЗВІНКІ́ ГРО́ШІ, ДРІБНІ́, КОПІЙКИ́ розм., ДРІБНЯКИ́ зневажл., ПОБРЯЗКАЧІ́ заст. (металеві); СРІ́БНІ, СРІ́БЛО збірн., СРІБНЯКИ́ розм., СРІ́БНИКИ розм., СРІБЛЯКИ́ заст. (з домішкою срібла або нікелю); МІ́ДНІ, МІДЬ збірн., МІДЯКИ́ розм., МІ́ДНИЦІ заст. (мідні); АСИГНА́ЦІЇ, БАНКНО́ТИ, ПАПІРЦІ́ заст., зневажл. (паперові). Іван Федорович землю продав і гроші одвіз синові (Панас Мирний); Дорогою Панас з Хомою йшли, В калитці грошики найшли (М. Годованець); (Коновалиха:) Здається, всього у мене доволі є: і хлібець, і грошенята, і худобина, і хата своя (М. Кропивницький); Сиріток вигодувати, до науки-до розуму довести, та таки на усе, на усе треба казни! (Г. Квітка-Основ'яненко); Держу копійку про чорний рік (прислів'я); (Савка:) Зараз же — по редакціях, конторах і касах за монетою! Карбованців сто нашкрябаємо? (Я. Мамонтов); — Заробите яку копійку, зложите докупи, от і гріш буде про всякий випадок... (М. Коцюбинський); Люди казали, що церковний староста з одних недогарків нажив казан грошви (М. Стельмах); Книжку.. я постараюсь Вам прислать, як розживусь на гроші, а то тепер мої фінанси в великому упадку (Леся Українка); Купив би, та купила немає (прислів'я); Він обчислював.., до якої суми заокруглиться збита вже кабза (І. Франко); — За те, мабуть, не мала й камза перепала? — питає хтось. — Та буде з нас, — одказує Чіпка, витягаючи гаман з кишені (Панас Мирний); — То що ж вам — валютою платити? — сказав Бережан, ховаючи гроші (І. Муратов); Кожну сотню Макшеєв перев'язував ниткою, а Шевченко сортував монети і складав їх рівними стовпчиками (З. Тулуб); Збував (Січкар) торговцям хліб і.. сало тільки за мануфактуру та дзвінкі гроші (М. Стельмах); — Йойні починає вже терпцю неставати. І не так терпцю, як дрібних (І. Франко); Брязкають у кишені дрібняки; Повно побрязкачів у кишені (Марко Вовчок); Соломія зірвала з шиї торбину й висипала з неї на руку старому циганові кілька срібних (М. Коцюбинський); Одчинила (Марта) скриню, витягла вісім сотень карбованців асигнаціями й срібняками (І. Нечуй-Левицький); Мотря.. витрушує в дідову шапку своє срібло і мідь (М. Стельмах); Тітка виймала з-за пазухи вузлик, роздлубувала і довго шепчучи лічила мідяки (Є. Гуцало); Вона вийняла паку банкнотів і відрахувала потрібну суму (Ю. Смолич); — Гроші, гроші забери! — гукнула Мар'яна.. Вона підбігла до столу, схопила папірці і кинула йому услід (М. Стельмах).

ДРІ́БНИ́Й (який складається з однорідних часток, елементів малої величини); ПОДРІ́БНЕНИЙ, РОЗДРІ́БНЕНИЙ (внаслідок певної дії); ПИЛУВА́ТИЙ, ПОРОШКО́ВИЙ, ПИЛОПОДІ́БНИЙ (який складається з дуже малих однорідних часток); ЗАМІ́РКУВАТИЙ розм. (про зерно). Хмари виснуть над Уфою, і сніг дрібний летить, летить... (В. Сосюра); Подрібнена солома; Агломерат — спечена в грудки дрібнозерниста або пилувата руда — основна сировина для домен (з газети); Порошкові матеріали; Пилоподібна речовина; Заміркувате зерно.

МАЛИ́Й (за розміром), НЕВЕЛИ́КИЙ, ДРІБНИ́Й, КРИ́ХІТНИЙ, МІЗЕ́РНИЙ, МІНІАТЮ́РНИЙ (дуже малий). Пташки ущухли, звірина причаїлась, малі комашки завмерли в травиці (М. Коцюбинський); У вечірніх сутінях дивилась невелика хата темними вікнами (А. Головко); Висока гора неначе спадала вниз, розсипаючись дрібними горбами (І. Нечуй-Левицький); Поруч хаток ліпилися крихітні вівчарні, корівники (З. Тулуб); Його мрія починалася з одноциліндрового моторчика на чотири сили, який можна почепити до мізерного ялика (Ю. Смолич); У Києві, наприклад, у багатьох місцях знаходять мініатюрні бронзові й залізні сокирки, які належать до X-XІІІ століть (з журналу). — Пор. 1. коро́ткий, 1. незначни́й.

НЕЗНАЧНИ́Й (який не має великого значення, не заслуговує на особливу увагу), НЕЗНАЧУ́ЩИЙ, НЕВАЖЛИ́ВИЙ, НЕВАГО́МИЙ, МІЗЕ́РНИЙ підсил., НІКЧЕ́МНИЙ підсил.; НЕІСТО́ТНИЙ, НЕСУТТЄ́ВИЙ, ДРІБ'ЯЗКО́ВИЙ, МА́РНИЙ (який не становить суті чого-небудь); МАЛОВА́ЖНИЙ, МАЛОЗНА́ЧНИЙ, МАЛОЗНАЧУ́ЩИЙ рідше, МАЛОІСТО́ТНИЙ (який має невелике значення); НЕСЕРЙО́ЗНИЙ, ПУСТИ́Й підсил. розм. (до якого можна не ставитися серйозно, настільки він незначний); МАЛЕ́НЬКИЙ, МАЛИ́Й рідше, ДРІБНИ́Й (ужив. перев. з ім. абстр. знач.: справа, прохання, послуга і т. ін.); НЕПОВА́ЖНИЙ (про причину); ПЛАЧЕ́ВНИЙ підсил. (про результат); ДРУГОРЯ́ДНИЙ, ТРЕТЬОРЯ́ДНИЙ підсил. (не основний за значенням, менш істотний). Хай незначна, та щоб робота, Щоб день безділлям не затих (П. Дорошко); Пам'ять чітко берегла якісь несуттєві дрібниці, незначущі випадки, якусь миттєву зустріч з незнайомою людиною (Є. Гуцало); Основна справа — справа з відпусткою — здалася Раї дрібною, неважливою (О. Копиленко); — Мені доручена доля моїх братів, а я думаю, .. як би збутися тільки свого, власного горя, — воно ж нікчемне, мізерне перед великим горем моєї бідної країни... (М. Старицький); Образи Довженка немовби висічені з суцільної гранітної брили, — настільки вони вагомі змістом, вільні від всього легкого, поверхового, неістотного (А. Малишко); Він відкидав усякі дріб'язкові сторонні міркування (О. Левада); І мовила хорошая Даліла..: — Казав, що все вволиш, про що б я не просила... Питаю ж я таку дрібницю марну!.. (Леся Українка); — Я надто маловажна людина, щоб своєю особою справляти кому приємність або прикрість (О. Кобилянська); Зір не така малозначна річ, якою можна було б ризикувати (Л. Дмитерко); Вони просиділи допізна. Ліниво перемовлялися про малозначущі речі (П. Загребельний); Рана несерйозна зовсім, і Ліза, безперечно, поправиться за два дні (Ю. Яновський); — Пустоцвіт сам і робота твоя пуста! Гріш ціна такій роботі! (О. Гончар); Я хочу тобі написати про один маленький факт нашої бойової обстановки (Ю. Яновський); Не хвались тим, що добуто в лаві, то ще досягнення малі (П. Дорошко); Камнєв згадав десятки дрібних справ, які ще треба було зробити до від'їзду (В. Собко); Все було другорядним, неважливим порівняно з тим, що він здобув, що він має тепер у житті: Тоня! (О. Гончар). — Пор. 2. нікче́мний.

НИЗЬКИ́Й (про людину, тварину — який має невеликий зріст; про рослину — який має невелику висоту), МАЛИ́Й, МАЛЕ́НЬКИЙ, НИЗЬКОРО́СЛИЙ, МАЛОРО́СЛИЙ, МАНЕ́НЬКИЙ розм., КОРО́ТКИЙ розм., КУ́ЦИЙ розм., ДРІБНИ́Й розм., КАРЛИКУВА́ТИЙ підсил. розм., КАРЛУВА́ТИЙ підсил. розм.; КА́РЛИКОВИЙ (ужив. і як складова частина назв дуже малих, низьких рослин і тварин); НЕВИСО́КИЙ, НЕВЕЛИ́КИЙ (який не є високим). Він був низький, присадкуватий, як печериця (І. Нечуй-Левицький); Це малий худорлявий турок із голеним обличчям (Ю. Яновський); Рослинність повсюди тут цупка та колюча, низькоросла від постійної боротьби з вітрами (О. Гончар); Сама жінка маненька, коротесенька, та аж пихтить під тими убраннями (Марко Вовчок); Ось показалась коротка й сита фігура (Івана) (М. Коцюбинський); З куцої Тоськи виявився неабиякий гребець, навіть проти води (Ю. Смолич); Романові вже минуло сім років, хоч і дрібний він на зріст (С. Васильченко); — Ось уже видно Терешкові вишні та сливи, — белькотів голова, — о! чи ти ба! як швидко виросли.. Ще вчора були невисокі, а сьогодні — як ліс (Г. Хоткевич); Ростом невеликий, але такий прудкий, жвавий, що навряд чи й двоє з ним справились би (О. Гончар).

ШВИДКИ́Й (про дії, рухи, темп тощо — який відзначається великою швидкістю, інтенсивністю, частотою), СТРІМКИ́Й, СТРІМЛИ́ВИЙ рідше, СКО́РИЙ, БИ́СТРИЙ, ПРУДКИ́Й, ХУТКИ́Й, ШПАРКИ́Й, БУРХЛИ́ВИЙ підсил., НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ) підсил., ШАЛЕ́НИЙ підсил.; ПОСПІ́ШНИЙ, СПІ́ШНИЙ, ПОСПІ́ШЛИВИЙ, КВАПЛИ́ВИЙ, ПОКВА́ПЛИВИЙ, ПОКВА́ПНИЙ, ПРИСПІ́ШЕНИЙ, ПОХІ́ПЛИВИЙ (ПОХО́ПЛИВИЙ) діал. (який здійснюється, виконується з поспіхом); ШВИ́ДКІСНИЙ (перев. про виробничі процеси); КОРО́ТКИЙ, МИТТЄ́ВИЙ (МИТТЬОВИ́Й), МОМЕНТА́ЛЬНИЙ, РАПТО́ВИЙ, БЛИСКАВИ́ЧНИЙ підсил., НЕЗАБА́РНИЙ розм. (про дію, рух); МОТО́РНИЙ, ЖВА́ВИЙ, ЕНЕРГІ́ЙНИЙ, РУХЛИ́ВИЙ (перев. про роботу, виконання чогось — здійснюваний у швидкому темпі); СПІ́РНИ́Й розм. (про ходу); ПЛИВКИ́Й (перев. про течію); ЧА́СТИЙ, ДРІБНИ́Й (який складається з часто повторюваних дій, рухів тощо). Од швидкої ходи він аж вихав полами на повітрі, а волосся на голові настовбурчилось вгору (І. Нечуй-Левицький); Максим починає танцювати. Нема в нього ні стрімких вихилясів, ні підскоків (М. Стельмах); Де руки й охота, там скора робота (прислів'я); Її сумне, тужливе око слідить за бистрими рухами ігли (І. Франко); Швидко вони покотили полем, тільки кінські підкови хляпали та калюка на всі боки розбігалася од прудкої їзди (Панас Мирний); Софія подалась хуткою ходою стемнілою стежкою (Леся Українка); Минув місяцьдругий шпаркої роботи (Д. Бедзик); Вперше зазнає Тоня такої швидкості, такої бурхливої їзди з перешкодами (О. Гончар); Критики одноголосно говорять про невпинний ріст, невпинний поступ на літературному полі (В. Еллан); Махове коло закрутилося в такому шаленому льоті, що, здавалось, підхопить з собою й машину (М. Коцюбинський); Поспішний відступ черкасців до лісу не рятував їх (І. Ле); Раби.. сплять важким сном, що розпирає їм груди спішним, нерівним диханням (Леся Українка); Розвалистою, але поспішливою ходою подався (Василь) до колиби (І. Чендей); Він уже підходив до будинку головного інженера, коли раптом почув позаду квапливі кроки (Ю. Шовкопляс); Поквапливим рухом поліз (Арсен) до кишені по цигарки (Є. Гуцало); Усе в нім, від нерівного, поквапного ходу і бистрого, але миготливого погляду, аж до методу навчання,.. було немов навмисно зложене з суперечностей (І. Франко); Мав (Забейко) враження, що його вело у цей приспішений рух друге маленьке серце (Ірина Вільде); Настали жнива, з довгими палючими днями, невеличкими короткими ночами, з важкою, похопливою роботою (Панас Мирний); Зміна провела швидкісну плавку і видала сталь високої якості (А. Хижняк); Нахилила (Уляна) голову сина трішечки нижче, бо він був уже хлопчик височенький, поцілувала коротким поцілунком (Григорій Тютюнник); У практиці польотів на сучасному винищувачі неминучі гострі ситуації, які вимагають миттєвого з'ясування причин їх появи і блискавичної реакції (з газети); Озирнувшися звичним моментальним рухом, Панько пізнав: спереду був чорний, мов негр, кочегар (В. Еллан); Але ж чому, сформувавшися з атомів, речі ніколи Нас не вражають раптовою зміною сталих кольорів? (переклад М. Зерова); Недалечко чутно сопілку, що грає якусь моторну, танцюристу мелодію (Леся Українка); Вона рада була, що в неї тепер є багато роботи, і навіть помолодшала,.. рухи жваві, енергійні, все робить бігом (С. Чорнобривець); Вся ця забава в бойовисько була.. рухлива й метушлива (О. Досвітній); Він ішов незалежно своєю важкуватою, поважною і разом з тим спірною ходою (О. Кундзич); Стрільба ставала частіша (О. Стороженко); Він чує за фіранкою шелестіння шовку і дрібні жіночі кроки (В. Кучер).