дрібний
дрі́бна́ пта́шка. Той, хто не займає значного становища в суспільстві. Пивовар.. окидає гостя досвідченим оком, яке його ніколи не зраджувало.— Дрібна пташка (З журналу).
ко́тяться / покоти́лися дрібні́ (рясні́, пеку́чі і т. ін.) сльо́зи (гра́дом) у кого і без додатка. Хтось невтішно, не зупиняючись, плаче. Рясні сльози градом котяться по дівочих щоках (О. Гончар).
низько́го (невисо́кого, дрібно́го і т. ін.) льо́ту (ле́ту), зі сл. люди́на, працівни́к і т. ін. Який займає незначне становище в суспільстві. Був той хлопець такого ж дрібного льоту, як і вона,— розносив од свого хазяїна-ткача вовну прялям (Переклад М. Лукаша).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дрібний — дрібний – мілкий Слово дрібний передає значення “малий за розміром, обсягом”, “невеликий на зріст; юний”. Дрібна рибка, дрібний дощ, дрібні діти. “Зорі між дрібними хмарками наче таночки заводять” (Леся Українка). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- дрібний — дрібни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- дрібний — -бна, -бне і дрібен, -бна, -бне. 1》 Малий розміром, об'ємом. || Невеликий на зріст; молодий віком. 2》 Малий, незначний щодо вартості (про гроші). 3》 Який складається з малих однорідних частинок, предметів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дрібний — див. низький Словник синонімів Вусика
- дрібний — ГРО́ШІ (металеві й паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі й продажу), ГРО́ШИКИ розм., ГРОШЕНЯ́ТА розм., КАЗНА́ розм., жарт., КОПІ́ЙКА збірн. розм., МОНЕ́ТА збірн. розм., ГРІШ збірн., розм., ГРОШВА́ збірн. фам., ФІНА́НСИ розм., жарт. Словник синонімів української мови
- дрібний — Дрі́бни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дрібний — ДРІБНИ́Й, ДРІ́БЕН, бна́, бне́. 1. Малий розміром, об’ємом. Зорі між дрібними хмарками наче таночки заводять (Л. Укр., І, 1951, 163); Крем’яхи стукались об стінки ступки, відскакували, розколювалися на дрібніші камінчики (Донч. Словник української мови в 11 томах