дрібний

дрібний – мілкий

Слово дрібний передає значення “малий за розміром, обсягом”, “невеликий на зріст; юний”. Дрібна рибка, дрібний дощ, дрібні діти. “Зорі між дрібними хмарками наче таночки заводять” (Леся Українка).

Вживається цей прикметник і переносно, характеризуючи суспільне чи економічне становище людини. Дрібний буржуа, дрібний власник, дрібний чиновник. Означає також “незначний, другорядний”. “Ця пригода зовсім здається тобі дрібною, але вона мені багато дала” (Юрій Яновський).

Мілкий – що має невелику глибину. Мілка річка, мілка оранка, мілка миска. У переносному значенні – “неістотний”.

Нечіткість у вживанні слів дрібний і мілкий переносно часто може бути виправдана тим, що мовець або той, хто пише, вкладає в це поняття різний зміст. Наприклад, тема буває мілка, тобто неглибока, і дрібна, тобто маленька. Порівняймо у Івана Франка в “Маніпулянтці”: “Яким мілким видавався їй її власний ранішній суд!”, де без аналізу контексту важко збагнути, що саме означає тут мілкий – “неглибокий”, “поверховий” чи “дріб’язковий”, “нікчемний”.

Щоб з’ясувати, який з двох прикметників слід ужити, мовознавець Євгенія Чак радить підставити в речення їхні синоніми: до дрібний – малий, невеликий; до мілкий – неглибокий. Сказати, наприклад, “неглибокі гроші” не можна, цей вислів позбавлений змісту, а невеликі (тобто дрібні) гроші – словосполучення цілком можливе. Тому треба говорити дрібні гроші. Заміна слів дрібний і мілкий синонімами і в інших випадках дає змогу зробити правильний вибір.