друкар

друкар – друкарка

Особливістю першого з цих іменників є те, що робітницю друкарського цеху, як і робітника, також називають друкарем, а не друкаркою, як слід було б чекати. Наприклад, “Моя сестра працює на книжково-журнальній фабриці друкарем”. Слово друкарка закріпилося в нашій мові як найменування фаху чи посади людини, що працює на друкарській машинці. Це професія суто жіноча.

Отже, друкар і друкарка відрізняються одне від одного не тільки родом – вони позначають людей різних професій.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. друкар — друка́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. друкар — -я, ч. Фахівець друкарської справи, поліграфічного виробництва. || Той, хто працює в друкарні. || спец. Той, хто працює в друкарському цеху. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. друкар — Друка́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м, -ка́рю! -карі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. друкар — ДРУКА́Р, я́, ч. Фахівець друкарської справи, поліграфічного виробництва. Він [Вахтанг VI] перший завів у Тбілісі друкарню [1709 р.], запросивши друкаря Михайла Степанова (Видатні вітч. географи.., 1954, 24); // Той, хто працює в друкарні. Словник української мови в 11 томах