друкар
друкар – друкарка
Особливістю першого з цих іменників є те, що робітницю друкарського цеху, як і робітника, також називають друкарем, а не друкаркою, як слід було б чекати. Наприклад, “Моя сестра працює на книжково-журнальній фабриці друкарем”. Слово друкарка закріпилося в нашій мові як найменування фаху чи посади людини, що працює на друкарській машинці. Це професія суто жіноча.
Отже, друкар і друкарка відрізняються одне від одного не тільки родом – вони позначають людей різних професій.
Джерело:
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- друкар — друка́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- друкар — -я, ч. Фахівець друкарської справи, поліграфічного виробництва. || Той, хто працює в друкарні. || спец. Той, хто працює в друкарському цеху. Великий тлумачний словник сучасної мови
- друкар — Друка́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м, -ка́рю! -карі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- друкар — ДРУКА́Р, я́, ч. Фахівець друкарської справи, поліграфічного виробництва. Він [Вахтанг VI] перший завів у Тбілісі друкарню [1709 р.], запросивши друкаря Михайла Степанова (Видатні вітч. географи.., 1954, 24); // Той, хто працює в друкарні. Словник української мови в 11 томах