друкар
друка́р
-я, ч.
Фахівець друкарської справи, поліграфічного виробництва.
|| Той, хто працює в друкарні.
|| спец. Той, хто працює в друкарському цеху.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- друкар — друкар – друкарка Особливістю першого з цих іменників є те, що робітницю друкарського цеху, як і робітника, також називають друкарем, а не друкаркою, як слід було б чекати. Наприклад, “Моя сестра працює на книжково-журнальній фабриці друкарем”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- друкар — друка́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- друкар — Друка́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м, -ка́рю! -карі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- друкар — ДРУКА́Р, я́, ч. Фахівець друкарської справи, поліграфічного виробництва. Він [Вахтанг VI] перший завів у Тбілісі друкарню [1709 р.], запросивши друкаря Михайла Степанова (Видатні вітч. географи.., 1954, 24); // Той, хто працює в друкарні. Словник української мови в 11 томах