1. Великий тлумачний словник сучасної мови

друк

-у, ч.

1》 тільки одн. Процес виготовлення друкованої продукції; друкування.

Вийти з друку — з'явитися опублікованим.

Випустити друком — надрукувати; бути опублікованим.

2》 тільки одн. Текст, відтворений друкарським способом.

|| Зовнішній вигляд надрукованого, що визначається особливістю букв, шрифту, характером зображення, способом друкування і т. ін.

Високий (глибокий) друк — елементи друку (виступи та заглибини на папері), які відчуваються на дотик.

Ірисовий (райдужний) друк — поступовий перехід одного кольору захисної сітки (малюнків), виконаної суцільними лініями без розривів, в інший.

Неперервний друк — друк, за якого візерунок, розташований на протилежних кінцях однієї сторони банкноти (цінного папера) або розташований по всій банкноті, утворює закінчений малюнок при сполученні країв банкноти.

Орловський друк — різкий перехід одного кольру в інший без розриву і зміщення ліній малюнка.

Плоский друк — спосіб поліграфічного друку, за якого зображення лежать в одній площині з папером.

3》 тільки одн. Галузь виробництва, що займається виготовленням друкованої продукції; видавнича й друкарська справа.

4》 тільки мн. Зведення друкованих пам'яток.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. друк — друк іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. друк — ДРУК – ПРЕСА Друк, -у. 1. Процес виготовлення друкованої продукції; видавнича і друкарська справа: вийти з друку (друком), з’явитися друком, здати до друку, свобода друку, комбінат друку. Літературне слововживання
  3. друк — Друкований текст; (дія) друкування, публікація, публікування, оприлюднення; мн. ДРУКИ, друковані пам'ятки. Словник синонімів Караванського
  4. друк — [друк] -ку, м. (ў) -ку/-уц'і, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  5. друк — Перенесення зображення з друкарської форми на папір, картон, фольгу з використанням друкарських фарб і друкарської машини; високий д. (типографський): рельєфні елементи друкарської форми, які покривають фарбою, опуклі; плоский... Універсальний словник-енциклопедія
  6. друк — Друк, дру́ку, -кові, у -ку і у -кові (від друкува́ти) дрюк і друк, -ка, -кові; -ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. друк — ДРУК, у, ч. 1. тільки одн. Процес виготовлення друкованої продукції; друкування. Я хотів би переглянути перед друком рукописи (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. друк — I. Друк, -ку м. Печать, печатаніе. Подали до друку у «Основу». К. (О. 1862. III. 30). Писав, щоб я слав йому до друку. А що тепер не перейшло через редакцію до друку, мусить зоставатись до иншого часу. Передм. до Кобзаря Шевч. вид. Кожанчикова, стр. Словник української мови Грінченка