1. Словник української мови Грінченка

друк

I. Друк, -ку

м. Печать, печатаніе. Подали до друку у «Основу». К. (О. 1862. III. 30). Писав, щоб я слав йому до друку. А що тепер не перейшло через редакцію до друку, мусить зоставатись до иншого часу. Передм. до Кобзаря Шевч. вид. Кожанчикова, стр. 1.

---------------

II. Друк, -ка, дручок, -чка

м. = дрюк, дрючок. Бив, бив, та ще й друк кинув. Ном. № 4023. Вирубав дручка та й подає чортові в яму, щоб його.... витягти. Рудч. I. 57. ум. дручяга.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. друк — друк іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. друк — ДРУК – ПРЕСА Друк, -у. 1. Процес виготовлення друкованої продукції; видавнича і друкарська справа: вийти з друку (друком), з’явитися друком, здати до друку, свобода друку, комбінат друку. Літературне слововживання
  3. друк — Друкований текст; (дія) друкування, публікація, публікування, оприлюднення; мн. ДРУКИ, друковані пам'ятки. Словник синонімів Караванського
  4. друк — [друк] -ку, м. (ў) -ку/-уц'і, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  5. друк — -у, ч. 1》 тільки одн. Процес виготовлення друкованої продукції; друкування. Вийти з друку — з'явитися опублікованим. Випустити друком — надрукувати; бути опублікованим. 2》 тільки одн. Текст, відтворений друкарським способом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. друк — Перенесення зображення з друкарської форми на папір, картон, фольгу з використанням друкарських фарб і друкарської машини; високий д. (типографський): рельєфні елементи друкарської форми, які покривають фарбою, опуклі; плоский... Універсальний словник-енциклопедія
  7. друк — Друк, дру́ку, -кові, у -ку і у -кові (від друкува́ти) дрюк і друк, -ка, -кові; -ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. друк — ДРУК, у, ч. 1. тільки одн. Процес виготовлення друкованої продукції; друкування. Я хотів би переглянути перед друком рукописи (Коцюб. Словник української мови в 11 томах