дрібнопомісний
ДРІБНОПОМІ́СНИЙ, а, е, іст. Який володів невеликим помістям.
Хутір звався Богданівною, належав дрібнопомісному дворянинові пану Худолію (Кочура, Зол. грамота, 1960, 540).
Словник української мови (СУМ-11)ДРІБНОПОМІ́СНИЙ, а, е, іст. Який володів невеликим помістям.
Хутір звався Богданівною, належав дрібнопомісному дворянинові пану Худолію (Кочура, Зол. грамота, 1960, 540).
Словник української мови (СУМ-11)