дублікат
ДУБЛІКА́Т, а, ч.
1. Другий примірник документа, що має однакову з оригіналом юридичну силу.
Сіла Катерина Петрівна за стіл за свій, глянула на накладні та дублікати (Вишня, І, 1956, 140).
2. Те саме, що дубле́т 1.
Видобув [Владко] з кишені пальта в’язку ключів, між якими були також дублікати ключів від усіх кімнат (Фр., VI, 1951, 321).
Словник української мови (СУМ-11)