дублікат

дубліка́т

(від лат. duplicatus – подвоєний)

1. Другий примірник документа, що має таку саму юридичну силу, як і оригінал.

2. У залізничних перевезеннях документ, що видається разом з накладною як посвідчення про прийняття вантажу для перевезення.

3. Копія частин рукопису (заголовків, таблиць, формул, виносок тощо), які набирають іншим шрифтом або способом, ніж основний текст.

Значення в інших словниках

1. дублікат — дубліка́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. дублікат — А. 1. Другий примірник предмета, який має таку саму юридичну силу, що й оригінал: дублікати медалей, дублікати орденів, літературний дублікат, дублікат посвідчення. 2. Те саме, що дублет 1: дублікат ключів.  Літературне слововживання
3. дублікат — -а, ч. 1》 Другий примірник документа, що має однакову з оригіналом юридичну силу. 2》 Те саме, що дублет 1). 3》 У системах обробки інформації – запис бази даних, що має те ж значення початкового ключа, що й інший запис. 4》 У комп'ютерних мережах – пакет даних, що приймається повторно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дублікат — Двоїна, див. дублер  Словник чужослів Павло Штепа
5. дублікат — ДУБЛЕ́Т (другий примірник якогось предмета; один з двох однакових предметів), ДУБЛІКА́Т. Розшукай поміж неоправленими книжками Грінченкові етнографічні матеріали (дублікати) (М. Коцюбинський).  Словник синонімів української мови
6. дублікат — Дубліка́т, -та, -тові; -ка́ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. дублікат — ДУБЛІКА́Т, а, ч. 1. Другий примірник документа, що має однакову з оригіналом юридичну силу. Сіла Катерина Петрівна за стіл за свій, глянула на накладні та дублікати (Вишня, І, 1956, 140). 2. Те саме, що дубле́т...  Словник української мови в 11 томах
8. дублікат — рос. дубликат (від латин. duplicatus — подвоєний) — другий примірник будь-якого документа, що має однакову (ідентичну) з оригіналом юридичну силу. На ньому ставиться напис: "Дублікат".  Eкономічна енциклопедія