дублікат
дубліка́т
(від лат. duplicatus – подвоєний)
1. Другий примірник документа, що має таку саму юридичну силу, як і оригінал.
2. У залізничних перевезеннях документ, що видається разом з накладною як посвідчення про прийняття вантажу для перевезення.
3. Копія частин рукопису (заголовків, таблиць, формул, виносок тощо), які набирають іншим шрифтом або способом, ніж основний текст.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дублікат — дубліка́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- дублікат — А. 1. Другий примірник предмета, який має таку саму юридичну силу, що й оригінал: дублікати медалей, дублікати орденів, літературний дублікат, дублікат посвідчення. 2. Те саме, що дублет 1: дублікат ключів. Літературне слововживання
- дублікат — -а, ч. 1》 Другий примірник документа, що має однакову з оригіналом юридичну силу. 2》 Те саме, що дублет 1). 3》 У системах обробки інформації – запис бази даних, що має те ж значення початкового ключа, що й інший запис. 4》 У комп'ютерних мережах – пакет даних, що приймається повторно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дублікат — Двоїна, див. дублер Словник чужослів Павло Штепа
- дублікат — ДУБЛЕ́Т (другий примірник якогось предмета; один з двох однакових предметів), ДУБЛІКА́Т. Розшукай поміж неоправленими книжками Грінченкові етнографічні матеріали (дублікати) (М. Коцюбинський). Словник синонімів української мови
- дублікат — Дубліка́т, -та, -тові; -ка́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дублікат — ДУБЛІКА́Т, а, ч. 1. Другий примірник документа, що має однакову з оригіналом юридичну силу. Сіла Катерина Петрівна за стіл за свій, глянула на накладні та дублікати (Вишня, І, 1956, 140). 2. Те саме, що дубле́т... Словник української мови в 11 томах
- дублікат — рос. дубликат (від латин. duplicatus — подвоєний) — другий примірник будь-якого документа, що має однакову (ідентичну) з оригіналом юридичну силу. На ньому ставиться напис: "Дублікат". Eкономічна енциклопедія