дударик
ДУДА́РИК, а, ч. Зменш.-пестл. до дуда́р 1, 2.
Варфоломей розповідав про дудариків, про сопілки, про різні голоси: які з вільхи прив’яленої, а які з клена (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 188);
Ми маленькі Дударики, В нас новенькі Кептарики, Шапочки Із повстини, Дудочки Із бузини (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 22).
Словник української мови (СУМ-11)