дудлик

ДУ́ДЛИК, а, ч., діал. Дударик.

Заграй мені, дудлику, на той глас: Вирубала ополоночку для вас (Чуб., V, 1874, 1110).

Значення в інших словниках

1. дудлик — ду́длик іменник чоловічого роду, істота дударик діал.  Орфографічний словник української мови
2. дудлик — -а, ч., діал. Дударик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дудлик — ДУДА́Р (той, хто грає на дудці, сопілці), ДУ́ДНИК, СОПІЛКА́Р, ДУДА́РИК розм., ДУ́ДЛИК діал. Дудар вигравав на сопілці третяка (П. Панч); За три копи жолудики продала, а за копу дудника наняла (пісня)...  Словник синонімів української мови
4. дудлик — Дудлик, -ка м. = дудник. Заграй мені, дудлику, на дуду. Чуб. V. 1110.  Словник української мови Грінченка