м. = дудник. Заграй мені, дудлику, на дуду. Чуб. V. 1110.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
дудлик —
ду́длик іменник чоловічого роду, істота дударик діал.
Орфографічний словник української мови
дудлик —
-а, ч., діал. Дударик.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дудлик —
ДУДА́Р (той, хто грає на дудці, сопілці), ДУ́ДНИК, СОПІЛКА́Р, ДУДА́РИК розм., ДУ́ДЛИК діал. Дудар вигравав на сопілці третяка (П. Панч); За три копи жолудики продала, а за копу дудника наняла (пісня)...
Словник синонімів української мови
дудлик —
ДУ́ДЛИК, а, ч., діал. Дударик. Заграй мені, дудлику, на той глас: Вирубала ополоночку для вас (Чуб., V, 1874, 1110).
Словник української мови в 11 томах