дудіння

ДУДІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. дуді́ти і звуки, утворювані цією дією.

Ховалися птиці: і іволга з свистом, І одуд чубатий з.. дудінням (Щог., Поезії, 1958, 443);

В тиші виразно почулося здаля напружене дудіння багатьох моторів (Смолич, І, 1958, 97).

Значення в інших словниках

1. дудіння — дуді́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. дудіння — -я, с., розм. Дія за знач. дудіти і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови